«Золота шпага»
Олександр Засядько примножив військову славу свого роду. Через два роки після закінчення училища він став учасником Італійського та Швейцарського походів під командуванням фельдмаршала Олександра Суворова. За два місяці безперервних боїв він неодноразово брав участь у рукопашних сутичках, втрачав коней і двічі отримував простріли ківера.
Нагрудний знак до Золотої зброї «За хоробрість»
За відвагу, проявлену під час взяття фортеці міста Мантуя, йому було надано чин капітана просто на місці бою з отриманням похвали від самого фельдмаршала. Це стало підтвердженням знаменитого висловлювання Суворова, що перемагати слід не числом, а вмінням.
На початку нового століття Олександр мав незабутню зустріч з Петром Калнишевським, останнім кошовим Запорозької Січі, у Соловецькому монастирі. За імператорським наказом Калнишевського помилували, але він вирішив дочекатися смерті у монастирі.
Фортеця на о. Корфу. Сучасний вигляд.
Ракетна бригада у Лейпцизькій битві 18 жовтня 1813 року.
Художник Девід Роулендс.
Полковник Олександр Засядько
На початку нового століття Олександр мав незабутню зустріч з Петром Калнишевським, останнім кошовим Запорозької Січі, у Соловецькому монастирі. За імператорським наказом Калнишевського помилували, але він вирішив дочекатися смерті у монастирі.
У 1804 році молодий офіцер перебував з російською ескадрою в Середземному морі та брав участь в осаді острова Корфу, а у 1806 році – у відбитті французьких атак біля фортеці Кастельново, за що був нагороджений орденом Святого Георгія IV-го ступеня. Під час чергової війни з Туреччиною, за героїзм, проявлений в штурмі Ізмаїла, його нагородили орденом Святого Володимира IV-го ступеня. У 1810 році за взяття Разграда він отримав золоту шпагу з написом «За хоробрість», ставши другим у російській армії, удостоєним такої нагороди.
У 1811 році під час операції біля Дунаю О. Засядько отримав поранення, але продовжив командувати своїми артилеристами. Розпочавши кампанію в чині капітана, завершив її підполковником.
Під час французько-російської війни 1812 року Засядько командував 15-ю артилерійською бригадою, яка відзначилася в боях під Городечною та Борисовом. У 1813 році він добровільно став заручником у місті Торн під час переговорів про капітуляцію гарнізону, за що отримав орден «За заслуги» від короля Пруссії. Того ж року він став полковником. За мужність у битві під Лейпцигом його нагородили орденом Святого Георгія ІІІ-го класу, яким були нагороджені лише три полковники в усій армії.